Як хустянин Василь Перець розпочав «страусиний бум» на Закарпатті

Страусина ферма на Хустщині знаходиться на відстані 55 кілометрів від села Колочава. У 2000 році її заснував фермер Василь Перець. Перші шість мешканців ферми приїхали сюди з Голландії, а 2 серпня фермі виповнилося уже 23 роки.

Своєю історією хустянин поділився із Район.Хуст.

З чого все починалося

Складнощі почалися уже при ввезені птахів, адже, як пояснює пан Василь, на той час страуси як домашня птиця у законодавстві не вказувалися. Три доби тварин тримали на кордоні, внаслідок чого одна птаха загинула.

Після того як екзотичних мешканців пропустили пригоди не закінчилися. Власник розповідає, що потрібно було із загиблої особини надати частини тіла на експертизу: перевірити чи не завезли якусь хворобу.

Також довелося пройти судову тяганину, аби не платити 15 тисяч доларів за розмитнення.

«Я їх купив за дев’ять тисяч доларів і ще розмитнення 15 тисяч – це нечувано багато. З цією справою я дійшов аж до Верховного Суду України і виграв її», – ділиться чоловік.

На сьогодні ферма Василя Перця – це єдиний птахо-племінний репродуктор з розведення чорного африканського страуса в Україні.

«Скептики казали, що я здурів, які страуси, це ж не Африка!», – каже закарпатець.

Пригадує, що був у Швеції та побачив там таку ферму. Це його дуже здивувало і зародило намір створити власний бізнес. Досвід теж здобував у закордонних розплідників, бо на той час інформації в Україні майже не було.

Ситуація на фермі зараз

На сьогодні на Хустщині налічується 56 дорослих птахів. Розводять їх в інкубаторі, адже клімат не достатньо жаркий.

«Було таке, що самка зробила гніздо, пішли дощі і яйця замокли. З 25 яєць висиділи лише 7 пташенят. Тоді я зрозумів, що в природному розмноженні немає сенсу», – коментує пан Василь.

Ферма розташована на чотирьох гектарах землі, з яких гектар – суто для страусів. На інших частинах вирощують люцерну, яку дуже полюбляють птахи.

Бізнесмен каже, що взагалі вони їдять все, що проковтнуть. Ділиться кумедною історією, як одного разу птаха проковтнула телефон відвідувача:

«Я бачив, що страус уже поклав око на його телефон, а турист відмахнувся. Пройшов момент і гаджет уже повільно опускавсь по шиї птаха. Кажу, що тепер за 10 тисяч гривень можете подзвонити йому в шлунок. Потім ми ту птаху цінили на 10 тисяч гривень дорожче», – сміється чоловік.

Продають страусенят дуже маленькими, тому що саме тоді вони найкраще переносять дорогу. Також продають і двотижневих, а це вже маленька курочка, каже пан Василь. Вартість однієї тварини – 100 євро.

Пір’я купують діти на екскурсіях. Була історія, що замовили 600 пір’їн. Як виявилося, з них робили сукню для нареченої.

Молодих страусенят не залишають на зиму, оскільки їм потрібне додаткове тепло. Тим часом старі особини не бояться холоду, до того ж, від них не забирають навіз, що збирається великим шаром і гріє взимку.

Каже, що як лишалися непродані пташенята, то на зиму пробували робити ковбасу з їхнього м’яса для себе, але загалом на шкіру, кігті не працюють. Деколи продають яйця. Мають попит шкарлупи, які часто купують митці.

Користь страусиного м’яса

Попри свої дикі та унікальні характеристики, страуси стають все більш популярними в кулінарному світі, даючи м’ясо, схоже на яловичину, з низьким вмістом жиру та високим вмістом білка.

Страусине м’ясо відоме завдяки значному вмісту життєво важливих вітамінів і мінералів, таких як залізо, цинк і вітамін B12, які необхідні для підтримки оптимального здоров’я.

М'ясо страуса має низький вміст холестерину, що може допомогти знизити ризик серцевих захворювань та інших проблем зі здоров'ям.

Чи етично їсти м'ясо страуса?

Чи є споживання м’яса страуса етичним, чи ні – це багатогранна тема, яка залежить від того, кого ви запитуєте. Одні вважають, що це нормально, а інші вважають, що ні.

Як правило, виробництво страусиного м’яса передбачає вирощування птахів на фермах, де їх пізніше вбивають заради отримання м’яса. Деякі люди стверджують, що цей метод землеробства є більш гуманним і стійким у порівнянні з традиційним тваринництвом. Однак інші можуть бути стурбовані тим, що це все ще експлуатація тварин.

Крім того, хоча деякі можуть вважати ідею споживання екзотичних тварин, таких як страуси, незручною, вона може бути більш привабливою для інших, які прагнуть урізноманітнити своє харчування та просувати стійкі та етичні харчові звички.

Зрештою, рішення про те, чи їсти страусине м’ясо, є особистим та ґрунтується на власних цінностях, культурних традиціях і етичних переконаннях. Рекомендується, щоб споживачі проводили дослідження та оцінювали такі аспекти, як добробут тварин, вплив на навколишнє середовище та особисте здоров’я, розглядаючи м’ясо, яке вони споживають, незалежно від тварини.

Екскурсія на фермі

Екскурсія вартує 30 гривень для дорослих та 20 гривень – для дітей. Ціна не змінилася з початку роботи ферми, але через війну туристів поменшало. У людей є можливість їх погодувати та погладити.

Догляд за страусом

Чоловік розповідає, що у догляді страуси не складні, а м’яса дають стільки, скільки й свиня. Годувати можна лише зеленню та сіном, але птахи все одно будуть рости.

Страуси розмножуються сезонно, і кожен шлюбний період триває приблизно від 6 до 8 місяців. 

Особливості чорного африканського страуса

Північноафриканський страус є підвидом звичайного страуса. Це найбільший підвид звичайного страуса, який є найживішим птахом і одним із найвідоміших підвидів у всьому світі.

У страусів чудовий слух і гострий зір, а ще вони – спритні бігуни. У разі небезпеки розвивають швидкість до 70 кілометрів на годину. Страуси травоїдні, вживають переважно траву та пагони дерев, але інколи їдять комах і земноводних.

Однак варто пам’ятати, що страус ‒ доволі небезпечна тварина. Його міцні кінцівки – це небезпечна зброя. При ударі страуса на один сантиметр тіла людини припадає сила в 50 кг, тому заходити до них у вольєр чи стайню забороняють. А при розведенні страусів потрібно дотримуватись правил безпеки.

Був недавно випадок, коли на фермі травмувався чоловік від удару птаха.

Як і інші страуси, північноафриканський є великим птахом, який досягає ваги до 130 кілограмів. Півні чорні з білим оперенням на крилах, шиї та хвостах, а самки – сірі або коричневі. Ноги та шия голі й рожево-червоні.